ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ: ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ

Анотація

У статті виявлено, що досліджуючи процеси зайня­тості населення за останній період, можна говорити про те, що ринкова трансформація економіки зумовила масш­табні перетворення як у сфері економічних відносин, так і у сфері структурної модернізації виробництва. Встановлено, що зміна суспільних відносин відбувалася паралельно зі змі­нами у розвитку продуктивних сил у напрямку від класично- індустріальних до інформаційно-високотехнологічних. Ви­значено, що проведення економічних реформ, що пов’язані з трансформацією відносин власності, підсилили процеси руху робочої сили з державного у приватний сектор, у тому числі в малий бізнес і підприємництво, при цьому, важли­вим напрямком трансформації зайнятості є структурна перебудова економіки, яка здійснювалася на макро-, мезо- і мікрорівні та зумовила формування нових пропорцій зайня­тості, посилення міжрегіонального та міжгалузевого руху робочої сили, а також виникнення диспропорцій між якісни­ми характеристиками робочої сили і робочих місць.

У статті увага зосереджена саме теоретичним засадам державного регулювання зайнятості населення, а тому з тео­ретичного погляду регіональний ринок праці є комплексом соці­ально-економічних відносин, що проявляються одночасно в різ­них формах та видах зайнятості населення у певному регіоні. Водночас будь-який регіон держави має особисту структуру, форми, види й тенденції зайнятості, має різні рівні оплати та доходів мешканців, методику регулювання ринку праці місце­вими органами влади. З огляду на це, встановлено, що важливу роль відіграють як з теоретичного, так і з практичного по­гляду вивчення тенденцій, форм, видів зайнятості населення в конкретному регіоні, вияв змог їх регулювати на ринку праці, щоб продуктивно застосувати трудовий потенціал, підвищи­ти рівень та якість життя населення. Проаналізувавши осно­вні підходи науковців до визначення досліджуваного поняття, запропоновано власне визначення зайнятості населення.