АНАЛІЗ ЗМІН У СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ В КОНТЕКСТІ ЕВОЛЮЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ДЕРЖАВНУ СЛУЖБУ В УКРАЇНІ

Анотація

Статтю присвячено аналізу змін у законо­давстві України про державну службу і працю, прийнятих у 2015 - 2020 р.р. Розглянуто основні аспекти європеїзації за­конодавства про державну службу в 2015-2016р.р., модер­нізації законодавства про державну службу і працю у 2019­2020 р.р. Аналіз здійснено в контексті сучасного розуміння основних завдань служб управління персоналом в інновацій­ній організаційній культурі органів публічної влади в Україні.

У статті автор, що оновлення законодавства про дер­жавну службу в 2015-2016р.р. на хвилі синергії європеїзації, цивілізаційних прагнень українського суспільства, генеро­ваних подіями Революції Гідності 2013-2014 р.р. є прогре­сивною реформою публічного управління, яка закладала системний фундамент та правильний вектор для розвитку публічного сектору в Україні.

Модернізація законодавства про державну службу і пра­цю у 2019-2020 р.р., яка відбувається внаслідок зміни полі­тичного керівництва країни в результаті президентських і парламентських виборів 2019 року, пов’язана як позитивни­ми тактичними змінами щодо оптимізації алгоритмів ка­дрового адміністрування в системі управління персоналом, так і з стратегічними ризиками відходу від демократизації процедур захисту професійних прав державних службовців, надмірного розширення прав роботодавця щодо припинення державної служби, які межують з порушенням фундамен­тального принципу державної служби щодо її стабільнос­ті. Але зауважено, що в законодавстві про державну служ­бу досі існують технічні неузгодженості, які створюють проблеми його імплементації та потребують негайного виправлення.

Парадигма щодо ролі, структури і функціоналу служби управління персоналом державного органу потребує карди­нального оновлення з метою забезпечення належної ефек­тивності управління людським капіталом.

Трансформація публічного сектору України від постто- талітарного державного устрою до цивілізованих стан­дартів розвинених демократій відбувається хаотично, без визначення державою візії, концепції, стратегії реформ публічного управління. Сутність цих реформ варіюється від кар’єрної до посадової моделі комплектування публіч­ної служби, все ще перебуваючи у рамках моделі класичної бюрократії з елементами New public Service за структур­но-параметричним аналізом моделей публічної служби, які значно відстають від актуальних нині Post-NPS та парт­нерської моделі публічної служби.